A PHP Error was encountered

Severity: Warning

Message: Trying to access array offset on value of type bool

Filename: friendly_urls/index.php

Line Number: 2449

Казки на ніч українською мовою ᐈ Казки для дітей на Дерево Казок https://derevo-kazok.org/ Читати онлайн 【казки українською мовою】 на сайті ⏩ Дерево Казок ⭐ Більше 3000 авторських та народних 【казок на ніч】 для дівчаток та хлопчиків ✔️ derevo-kazok.org Thu, 29 Sep 2016 02:21:20 +0300 en-ru MaxSite CMS (http://max-3000.com/) Copyright 2024, https://derevo-kazok.org/ <![CDATA[Чарівна скрипка (французька казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/charivna-skripka-francuzka-kazka https://derevo-kazok.org/page/charivna-skripka-francuzka-kazka Thu, 29 Sep 2016 02:21:20 +0300 Чарівна скрипка (французька казка)Молодий хлопець Жан, щоб заробити на хліб, найнявся якось до багатія пасти худобу. А через три роки вирішив піти з ферми і попросив хазяїна сплатити йому зароблене. Хазяїн вийняв з гаманця і дав Жанові три ліарди. Жан попрощався і пішов куди очі дивляться.

Ішов він день, ішов другий, а на третій побачив дідуся – сидів край дороги нестриженнй, брудний, обірваний. Дідусь мовив до Жана:

– Подайте хоч якусь милостиню!

– В мене є три ліарди,– сказав Жан.– Візьміть. За три роки я зможу ще стільки ж заробити.

– Щоб віддячити за вашу щедрість, я виконаю три будь-яких ваших бажання,– радісно мовив дідусь.

– Ну, коли так, то я попросив би рушницю, яка завжди б’є без промаху, скрипку, яка змушує танцювати будь-кого, і проникливе слово, на яке ніколи не буде відмови.

Дідусь виконав усі /Канові бажання, і хлопець, пританцьовуючи, пішо^ собі далі. Нарешті він дістався до лісу й сів перепочити. Раптом чує на диво знайомий голос:

– Ех! Дорого б я дав, щоб заволодіти красенем-соловейком, який співає на цьому дереві.

Чарівна скрипка (французька казка)То був хазяїн, у якого Жан заробив три ліарди.

Жан зняв рушницю, що б’є без промаху, вистрілив у солов’я, і той упав у колючі зарості. Жадібний хазяїн кинувся за птахом. Тоді Жан узяв свою скрипку і заграв, а хазяїн, підкорений чарівній її силі, затанцював і застрибав у колючих чагарях, до крові роздираючи тіло.

– Покинь грати! – кричав він Жанові.– Я дам тобі п’ятсот екю! Та швидше, бо я більше не витримаю!

Жан покинув грати, одержав від хазяїна гроші, а той, лаючись, почав нахвалятися, що подасть на Жана в суд. Невдовзі хлопця заарештували й засудили до смерті.

Настав день кари. На майдан зійшлися хазяїн, судді, селяни.

Коли Жана підвели до шибениці, він попросив суддів, щоб ті дозволили йому перед смертю востаннє заграти на скрипці. Хазяїн, почувши це. заволав:

– Не давайте йому скрипку! Або мене зв’яжіть!

Але Жан володів чарівним словом, і йому не відмовили. Хлопець узяв чарівну скрипку, заграв, і ніхто не міг устояти на місці. Перший затанцював скупій-хазяїн. Зморені, знеможені, аж надаючи від утоми, судді благали Жана покинути гру, обіцяючи йому свободу. Жан покинув гру, і, справді, його випустили на волю.

Він повернувся до свого рідного села з рушницею і скрипкою, на якій грає людям і досі.

Ліард – старовинна нормандська монета.

Обсудить]]>
<![CDATA[Три бажання (угорська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/tri-bazhannja-ugorska-kazka https://derevo-kazok.org/page/tri-bazhannja-ugorska-kazka Thu, 24 Dec 2015 02:48:52 +0300 Три бажання (угорська казка)Жив собі, був собі там, де його ніколи й не було, – за сім морів і країв од нас, – бідний чоловік. Була в нього жінка. Обоє вони дуже любили одне одного, але були дуже бідні й тому часто сварились.

Якось жінка розпалила піч, щоб зварити щось на вечерю для чоловіка, але хоч як шукала – не знайшла нічого на страву.

Не встигла ще закипіти вода в горщику, як прийшов чоловік і почав розказувати дружині, яке йому випало велике щастя.

– Ех, жіночко, якби ж ти знала, що сьогодні зі мною трапилось! Кінець нашим злидням! Тепер буде в нас усього вдосталь.

– Не жартуй; досить лиха і без твоїх жартів, – з серцем відповіла дружина. – Може, якийсь скарб знайшов?

– Ще більше! Слухай-но. Виходжу це я з лісу, аж бачу: на дорозі... ну, що б ти думала? Застрягла в болоті малесенька золота карета; тягнуть її дві білочки, а в кареті сидить така красуня, якої я ще й у жит- ;ті не бачив. Певно, це була русалка. От вона мені й каже:

– Чоловіче добрий, допоможи мені вилізти з болота, я тобі віддячу

– Чом би й ні! Можна! Зараз винесу вас звідти, – відповів я.

Узяв золоту карету на руки, разом із білочками й красунею, та й виніс із болота.

Тоді русалка почала мене розпитувати, чи я одружений та як мені живеться.

Довелося сказати їй правду, що я одружений, але бідний, як церков- на миша.

– Гаразд, коли ти такий бідний, то йди додому й скажи дружині, нехай чогось тричі забажає, і всі бажання негайно збудуться.

– Слухай, чоловіче, – сердито мовила жінка, – кажу тобі: не жартуй, бо мені зараз не до жартів.

– Та ти не гримай на мене! Ось краще побажай чого-небудь, і побачимо, чи правду казала русалка.

– Ну що ж, побажаю! Нехай зараз переді мною з’явиться кільце ковбаси!

І в ту ж мить з комина спустилась велика каструля, а в ній кільце ковбаси.

– Ось бачиш, я кажу правду! – зрадів чоловік. – Ану побажай іще – та тільки щось краще!

Узяв він люльку, натоптав тютюном і хотів прикурити: може, легше буде надумати. Простяг руку до печі по жаринку, та ненароком зачепив каструлю. Вона перекинулась, і ковбаса впала в попіл.

Як підскочить жінка та як гримне на чоловіка:

– Ах ти ж, недотепа нещасний! Нехай би тобі та ковбаса до носа приросла!

Не встигла вона вимовити останнє слово, як ковбаса вже висіла в чоловіка на носі. Ще й так приросла, ніби все життя там була!..

Зажурилися вони, забідкались. Що робити, чого побажати втретє?

Каже чоловік дружині:

– Ти спершу зніми оцю ковбасу з мого носа!

Спробувала жінка зняти – ніяк не може.

– Треба зрізати, інакше нічого не вийде, – сказала вона. – Якщо трішки вріжу й носа, невелике лихо.

– Ні, цього вже я не дозволю!

– То й ходи собі так, з ковбасою на носі!

– Не буду я так ходити, щоб люди з мене сміялися!

– Що ж його тепер робити?

– Знаєш що, жінко, – каже чоловік, побажай, щоб ковбаса відчепилась від носа.

– Де ж пак! Адже це вже третє бажання. А я ще багато чого хотіла: волів, коней, землю, велику хату ще й багато грошей.

– Дарма ти бідкаєшся, жінко. Побажай краще, щоб ковбаса відчепилась, бо як же я з нею між людьми житиму?

Що могла вдіяти бідна жінка? Побажала вона, щоб ковбаса відчепилась від чоловікового носа.

В ту ж мить ковбаса й відчепилась.

На тому й скінчилися русалчині подарунки. Почали чоловік з жінкою працювати, не розгинаючись, і зажили щасливо та безтурботно. Ніколи більше не сварилися.

Ще й досі, мабуть, живуть щасливо, якщо вже не вмерли.

Обсудить]]>