A PHP Error was encountered

Severity: Warning

Message: Trying to access array offset on value of type bool

Filename: friendly_urls/index.php

Line Number: 2449

Казки на ніч українською мовою ᐈ Казки для дітей на Дерево Казок https://derevo-kazok.org/ Читати онлайн 【казки українською мовою】 на сайті ⏩ Дерево Казок ⭐ Більше 3000 авторських та народних 【казок на ніч】 для дівчаток та хлопчиків ✔️ derevo-kazok.org Sun, 19 Sep 2021 22:58:44 +0300 en-ru MaxSite CMS (http://max-3000.com/) Copyright 2024, https://derevo-kazok.org/ <![CDATA[Зірка (Олена Скуловатова)]]> https://derevo-kazok.org/page/zirka-olena-skulovatova https://derevo-kazok.org/page/zirka-olena-skulovatova Sun, 19 Sep 2021 22:58:44 +0300 Зірка (Олена Скуловатова)

Високо на небі жила маленька Зірочка. Вона любила дивитися на землю і спостерігати як живуть люди та тварини. Їй було одиноко самій. Зірки, навіть, в одній галактиці, мешкають за мільйони кілометрів одна від одної. Вони спілкуються, відсилаючи світлові сигнали, проте, нашій зірочці хотілося справжнього близького та душевного спілкування.

Одного разу маленька побачила, як з неба падає зірка, яку вона давно знала і вважала своєю подругою. Це було неймовірно прекрасно й водночас жахливо. Зірочка заплакала.


***


Кожного дня Зірочка думала про далеку землю – голубу планету, яка так разюче вирізнялася поміж інших і про зниклу подругу. Ці думки бентежили її та зовсім позбавили спокою.

Одного разу Зірочка загадала бажання: «Хочу опинитися з подругою на землі». Щойно вона його вимовила, як золоті ниточки, на яких вона висіла мільярди років, обірвалися й відчайдуха полетіла. Вона не падала вниз, бо в космосі немає верху та низу. Вона прямувала до омріяної планети Земля.


***


Плюх… Перелякані рибки розпливлися в різні боки. Вони побачили сяйво й хмару блискучих бульбашок…

Зрештою, діставшись дна океану Зірочка спинилася. Почувалася розгубленою та засмученою. Дивилася крізь чисту прозору воду на своїх сестер на небі та сумувала.

− Привіт. Ми давно на тебе чекаємо, − Зірочка здивовано озирнулася. Навкруг неї кружляли морські зірочки, що відливали всіма відтінками червоного. Їхній танок справляв надзвичайне враження.

− Ви такі гарні. Та ми не знайомі, − морські зірочки розсміялися і навкруг них утворилися веселі кольорові бульбашки.

− Ти мене не впізнаєш? – звернулася на неї гарна морська зірка з перламутровим відливом. − Я та сама зірочка, що була твоєю подругою. Ми всі, коли падаємо з неба, потрапляємо в океан та перетворюємось на морських зірок. – Маленька Зірочка подивилася на себе і зрозуміла, що вона така, як решта.

Це її так розвеселило, що вона почала ворушити промінчиками в танку, який підхопили подружки. Всі закружляли у хороводі.

Життя зірочки відтепер не триватиме мільярди років, але вона отримала те, чого найбільше хотіла – справжнє душевне спілкування.

Обсудить]]>
<![CDATA[Сонце, Вітер і Місяць (індійська казка)]]> https://derevo-kazok.org/page/sonce-viter-i-misjac-indijska-kazka https://derevo-kazok.org/page/sonce-viter-i-misjac-indijska-kazka Thu, 13 Aug 2015 18:53:49 +0300 Сонце, Вітер і Місяць (індійська казка) Була собі колись мати Зірка, і мала вона трьох дітей – Сонце, Вітер і Місяць.

От якось вирядилися Сонце, Вітер і Місяць до дядька Грома та тітки Блискавки в гості.

Зібралися й пішли. А мати лишилася вдома на господарстві.

Сонце та Вітер були невдячні діти, думали тільки про себе. В гостях вони добре наїлися, а про матір і не згадали.

А Місяць був добрий син, чуйний, сердечний. Щоразу, як до столу подавали нову страву, він ховав трохи й для матері.

От вернулися діти додому, мати їх і питає:

– Чим вас там пригощали? А мені ви принесли що-небудь?

Сонце відповідач:

– Я наїлося досхочу, а тобі нічого не принесло. Хіба ж я задля цього в гості ходило?

Вітер каже:

– Я до дядька з тіткою теж не за тим у гості ходив, аби додому щось нести. Зате сам я добре пообідав.

А Місяць виклав на стіл усе, що приніс із собою. Вийшов такий обід, якого в їхньому домі ніколи не бувало.

Тоді Зірка повернулася до Сонця та й каже:

– Ти думало тільки про себе, щоб тобі добре було. За це я зроблю твоє проміння таким палючим, що люди, побачивши тебе, заплющуватимуть очі й запинатимуть голови.

Потім Зірка мовила до Вітра:

– І ти такий само жадібний: про матір теж не згадав. То вій же тепер палючою спекою. Ніхто тебе не любитиме, всі одвертатимуться від тебе.

А Місяцю Зірка лагідно сказала:

– Любий мій сину! Ти не забув про матір, подбав про неї. Ти будеш ясним і прохолодним, і всі люди любитимуть тебе.

Ось чому індійське сонце таке гаряче, вітер такий палючий, а місячні ночі – ніжні й прохолодні.

Обсудить]]>